• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Корисні посилання
• Інформація для батьків

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона – єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявити свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь – яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного ( бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання – найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання . Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти один одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).

12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).

Психологічний клімат сім’ї

Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .

Як зберегти гармонію у родинних стосунках?

всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;

відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;

члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;

кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;

члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;

цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;

коаліції між членами родини динамічні й мінливі;

члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.

Не всі сучасні діти хочуть йти в школу. Багато вже від старших братів і сестер знають, як буває важко вчитися, яке незадоволення приносять негативні оцінки в щоденнику. Або просто не відчувають бажання вчитися, бути дорослими, отримувати знання.

Інструкція 1

1

Інтерес до школи з'являється у дітей, коли закінчується період дошкільного дитинства, і діти готуються піти в школу. Якщо школа для дитини - щось незрозуміле і невідоме, вона може викликати різні почуття: від тривоги до пристрасної цікавості. Важливо, щоб не було тривоги і страху, а цікавість і допитливість - основа інтересу. Тому необхідно в період підготовки до шкільного навчання зняти всі тривожні фактори. Для цього попросіть дитину намалювати школу, як віна її уявляє. Поговоріть про неї: що там діти роблять, чому навчаються, хто їх навчає. Відповіді малюка вкажуть вам на тривожний фактор. Поясніть, що в уявленнях дитини неправильно, і як це буває в школі насправді.

2

Дізнайтеся про найближчі шкільні заходи і відвідайте їх разом з дошкільником: день знань, масниця, ярмарок. Анонс свят вказується на сайті школи. Такі свята проводяться зазвичай у дворі школи, і кожен бажаючий може відвідати його. Веселощі, спільна діяльність дітей, участь вчителів у святі - все це викликає жвавий інтерес до школи і бажання якомога швидше опинитися там, в цьому колективі.

3

Спираючись на інтереси дитини, дізнайтеся, яка є можливість в школі розвивати знання і вміння майбутнього школяра в цьому напрямку.

Наприклад, вміння в області образотворчої діяльності можна удосконалювати в шкільному гуртку або в школі мистецтв. Скажіть дитині, що краще малювати вона навчиться тільки в школі, а ви їй зараз допомогти не зможете. Не треба боятися показатися не ідеальним батьком. Для поповнення багажу знань потрібно піти в школу, стати учнем. Початок занять в школі буде очікуватися з великим нетерпінням.

4

Інтерес до школи не завжди проявляється через потребу знань, бажання вчитися, тому можлива її стимуляція на основі отримання нових речей: новий одяг, портфель, книги, меблі для занять, шкільне приладдя. Мовою психології це називається "зовнішня мотивація", але й вона часто успішно працює. Тільки не потрібно нею користуватися постійно, інакше дитина буде вчитися не з метою отримати знання, а за винагороду.

Зверніть увагу

Інтерес до школи безпосередньо пов'язаний з готовністю до школи. Дізнаючись, який вид готовності найменш виявлений у дитини (емоційна, інтелектуальна, соціальна), можна провести роботу по її вдосконаленню. Зацікавленість школою значно зросте.

Інструкція 2

Використовуйте гасло «Знання - сила». Ви повинні переконувати дитину в тому, що знання роблять її сильнішою, додають їй можливостей керувати світом і отримувати бажане. На додаток до своїх розповідєй пошукайте літературні твори, фільми, в яких розумники перемагають сильних. Дитина повинна розуміти, що знання - основний спосіб домогтися в житті того, що хочеш.

Забороніть приниження інтелектуалів в сім'ї. Розмови на теми на кшталт «Писав дисертацію з кібернетики, а тепер морквину продає на ринку» краще вести не в присутності дитини. Знання, інтелект, диплом - це лише засіб, а не самоціль. І від того, що хтось із ваших знайомих не зміг ними скористатися, щоб влаштуватися в житті, знання не стають менш цінними. Краще приводьте приклади успішних людей, які за допомогою хорошої освіти і знань змогли досягти багато чого в цьому житті.

Хваліть прагнення дитини до знань. Не відмахується роздратовано від питань, купуйте книги з цікавої її теми, дивіться разом навчальні фільми. Нема чого лаяти дитину за промахи, говоріть їй, що всі роблять помилки на шляху до істини. Хваліть будь-які досягнення, які дитина знайшла на шляху до знань. Це допоможе вам ще більше зацікавити її навчанням.

Як пояснити дитині необхідність вчитися ?

Чи любите ви вчитися? Задайте це питання будь-якій дитині, і, за умови, що вам відповідають чесно, дев’ять дітей з десяти відреагують у відповідь більш-менш негативно. Як відомо, діти люблять ходити до школи … і зі школи … От тільки ці години між ходьбою, для них, найчастіше, самі нудні і неприємні. То чи можна в принципі зацікавити дитину навчанням, і що для цього потрібно зробити?

Перш за все, як зазначають психологи, є те, чого робити не потрібно:

• Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а відразу до неї і страх перед вами.

• Не потрібно “платити” за гарне навчання - цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.

• Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе.

З іншого боку, потрібно і навіть необхідно:

• З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань.

• Сприяти йому в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину, і не намагатися позбавити її від навантажень взагалі.

• У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх по можливості дипломатично, не даючи педагогам приводу “зриватися” на дитині.

• У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною, з найменшими втратами для останньої, щоб вона не зненавиділа школу вже за саме її існування.

• Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань з соціальної точки зору.

• Спробувати всебічно розвивати дитину, щоб вона могла самостійно надолужити те, чого недоотримала у школі.

• Не перетворювати процес навчання в “битву за відмінні оцінки”.

• Спробувати, щоб дитина зрозуміла - навчання важливе - з тих чи інших причин - передусім для неї, і вже потім - для його батьків.

І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім, дванадцять чи п’ятнадцять років.

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ПІДЛІТКАМИПІДКАЗКИ ДЛЯ БАТЬКІВДля того щоб існував емоційний зв'язок з підлітком, проводьте з ним якийсь час, щоб він не відчував себе покинутим і не потрібним.Побудуйте довірливі стосунки з підлітком, перш ніж переходити до нотацій і важких тем бесід.Не відмовляйте підлітку в спілкуванні з вами, навіть якщо для цього потрібно буде відкласти справи!Спілкуйтесь з підлітком відповідно до темпу розвитку його стосунків з навколишнім світом.Для збереження емоційного контакту вкрай необхідне спілкування. Спілкуйтеся з підлітком на цікаві для нього теми, вивчіть молодіжну субкультуру, читайте їх журнали, щоб бути «продвинутими». Тоді дитина відчує, що вона та її світ вам цікаві, і стане більше довіряти вам.Але в жодному разі не критикуйте молодіжні рухи, стилі, музику, моду у присутності підлітка. Ви можете загубити нитку спілкування з ним.Ніколи не обговорюйте особистість підлітка і його вчинки в присутності інших людей, особливо друзів і однолітків. Вони не люблять, коли їх з кимось порівнюють, ставлять інших у приклад. Це розцінюють як замах на їхню особистість.Підліток повинен відчувати себе корисним. Дайте йому можливість відчути себе помічником в якійсь загальній сімейній справі.Не зловживайте своєю любов'ю і турботою. Намагайтеся не проживати за нього життя.Висловлювання «Я краще знаю, як тобі вчинити» або «Я роблю це заради тебе, тому що люблю тебе» нещирі, і підліток їх не сприймає.Ніколи не ображайте підлітка. Коли дитина чує від батьків ворожі, різкі, брутальні слова, вона зберігає образу на все життя. Бо занадто тонко влаштовані психіка підлітка і його сприйняття навколишнього.Батьки, що зловживають своєю владою фізично, шльопаючи, штовхаючи, б'ючи дітей, можуть спричинити шкоду фізичному і психічному розвитку, а ще більшу шкоду — емоційному розвитку підлітка, що значно ускладнить його доросле життя.Пам'ятайте, підліток — не дитина. Він знаходиться на стадії переходу до дорослого життя, його основні якості — незалежність і самовизначення. Батьки, самі того не розуміючи, лишають підлітка без емоційної підтримки і починають з ним словесну війну.Наші наміри як батьків можуть бути добрими, але результати однозначно погані.Разом з тим підліток хоче бути частиною родини і в той же час бути незалежним від родини. Часто це виражається як потреба в особистому просторі. Виділення особистого приміщення і можливість його самостійно оформити — ось ті бажання підлітків, котрі, якщо задовольняються у супроводі проявів любові, сприяють формуванню почуття незалежності.Підлітки потребують емоційної незалежності. Коли ви запитуєте дівчинку-підлітка про якогось її друга, вона звинуватить вас у тому, що ви лізете не у свою справу. Це не означає, що вона від вас щось приховує. Це говорить лише про те, що, не розкриваючи батькам своїх почуттів і думок, вона стверджує свою емоційну незалежність. Батьки повинні поважати подібні настрої підлітків.Потреба в даному виді незалежності може проявлятися в небажанні приймати ваші прояви любові, проти яких вони раніше не виступали.Не дивуйтеся, якщо ваша донька-підліток раптом відмовиться від вашої допомоги. Тепер вона хоче все робити сама, при тому не так, як би це зробили ви. Інколи це відбувається не тому, що вона не потребує вашої допомоги, а тому що не хоче, щоб їй про це нагадували.Підлітка необхідно підтримувати. І один із засобів підтримки є похвала. Тільки одним із факторів похвали повинна бути щирість, а іншим — її конкретність. Якщо батьки не можуть похвалити підлітка за певні результати чи конкретні дії, то необхідно оцінити його намагання.Підлітки часто обирають друзів самостійно. Батьки, які розуміють цінність незалежності для підлітка, дозволяють йому проводити час поза сім'єю і не будуть цьому суперечити. Бажання підлітка бути з друзями — це не відмова батьків; це свідчення того, що його горизонти розширюються.Важлива царина підліткової незалежності — це його музичні смаки. Підлітки обирають свою музику. Нема в підлітковій культурі нічого важливішого за музику. Музика може торкнутися серця і душі людини. Батьки, які критикують музику, вибрану підлітком, посередньо критикують і самого підлітка. Ви повинні поділяти почуття своєї дитини, і тоді вона відчує вашу підтримку.Пам'ятайте: підліток у змозі думати логічно, і він зробить правильні висновки. Поверніться обличчям до своєї дитини, і хай вам щастить!

Із скарбниці видатного педагога

Одвічна проблема: батьки і діти

Василь Олександрович Сухомлинський - мудра людина, яка віддала своє серце дітям. Чи це не найкращий приклад нам, сучасним батькам і педагогам?

Вашій увазі представлена коротка добірка роздумів всесвітньо відомого педагога про одвічну проблему взаємин дітей і батьків. Гадаємо, що в ній ви знайдете розраду і пораду, яка часом так потрібна батькові й матері.

Батьки і діти... Це вічний світ, у якому завжди було і буде багато важкого і непізнаного.

***

Чому у твого сина холодне серце, мати? Тому, що він за все своє хлоп'яче життя пізнав тільки одну радість - радість споживання. Він був щасливим, коли йому приносили радість, і не зазнав, не пережив величезного людського щастя - щастя творення радості для інших людей...

Я бачу свою найважливішу виховну місію в тому, щоб кожна дитина пізнала це величезне щастя і - це вже не страшно - була жадібним споживачем саме цього щастя.

***

...творення радості для людей - безмежне.

* * *

Сядьте з дітьми біля вогнища, розкажіть їм про те, що ви бачили і переживали. Нехай і вас піднімуть крила мрії. Якщо у вас вистачить на це духовних сил, серце сина відкриється перед вами, він сване вашим другом.

***

Найголовніше, чого не вистачає важким дітям у сім'ї, - це людської турботи, ласки, доброти. Байдужість і егоїзм батьків робить їх жорстокими, калічить дитячу душу.

***

Запалюйте вогники людяності, дорогі батьки...

запалюйте вогники щастя, мої товариші вчителі.

* * *

Нехай увійде в серце твого сина краса праці. Відкрий перед дитиною цю красу.

* * *

Кого з нас, дорогі батьки, не тривожить те, що в окремих дітях ми бачимо байдужість до праці... як запобігти такій байдужості? Як зробити працю для дитини радісною і жаданою?

Треба наповнити працю дитини красою...

***

Нехай наші діти зрозуміють, відчують, на власному досвіді переконаються, що прекрасне створюється працею, що. праця винагороджує людину красою. У створенні прекрасного - перше джерело працьовитості.

* * *

Громадянська зрілість не падає з неба і не укладається в паспорт у вигляді якогось додатка. Її коріння сягають у дитинство й отроцтво. Нехай же буде сповнене життя твого сина-підлітка громадянськими турботами й тривогами. Нехай він уже в роки отроцтва прокладе свою першу ріллю на ниві служіння народові. Нехай робить твій син добро людям. Допомагай йому в цьому.

***

Радощі золотого дитинства... Скільки турбот у нас, дорослих, щоб діти не були обділені цими радощами. Давайте ж, дорогі батьки й учителі, потурбуємося ще й про те, щоб діти самі творили свої радощі, щоб радощі дитинства їм приносила праця.

***

Є праця, яка за самою своєю природою призначена для того, щоб виховувати добрі почуття, облагороджувати серце. Без такої праці і дитинство не дитинство, і радощі дитинства не повні. Дорогий батьку, придивися до життя свого сина, - чи є в нього ця цраця? Чи залишає вона добрий слід у його серці? Якщо цієї праці нема - не все гаразд у вихованні твого сина. Подумай, що треба зробити тобі, щоб у дитини з'явилася праця, пройнята сердечним піклуванням про живу

***

Залишмо в серцях наших синів красу людяності, дорогі батьки і-вчителі.

***

Книга - могутній вихователь. Школа виховує у дітей любов до книги, знань, науки. Але нехай цей могутній вихователь іде поряд з дитиною і в сім'ї. Створюйте, дорогі батьки, духовне багатство сім'ї - сімейну бібліотеку. Нехай найдорожчим подарунком для твого сина буде книга, дорогий батьку.

***

Не бійся казати правду, не бійся відкрити перед сином своє серце, батьку. Пам'ятай, що поруч з тобою щогодини, щохвилини знаходиться вірний страж твоєї честі й совісті - твій рідний син... Пам'ятай, що на твоїх уроках, батьку, він перевіряє істинність ідеалів... Нехай пильний, допитливий, вимогливий погляд сина буде для тебе, батьку, чутливою стрілкою компаса, що вказує, як треба жити.

* * *

Не ображайте те, що стало для вашого сина дорогим.

* * *

Кожен учитель, кожен батько мріє про те, щоб його діти виросли допитливими людьми, щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання. Але як запалити цей вогник? Треба розкривати перед дітьми книгу життя, живі, яскраві сторінки навколишнього світу. Нехай дитина сама перегортає сторінки цієї книги, нехай відчує себе шукачем і землепрохідцем. Від нас, дорослих, залежить те, щоб дитина відчула романтику, красу пізнання.

* * *

Як важливо, дорогий батьку, щоб твій син жив не тільки сьогоднішніми радощами, а й турботами про завтрашній день. Сьогодні цвіте сад, сьогодні наливаються золоті яблука, сьогодні достигає виноград - це добре, але треба закладати в родючий ґрунт насіння для створення радості тих, хто прийде до школи через кілька років, хто буде жити після нас. У турботах про завтрашній день народжуються перші патріотичні почуття.

* * *

Дорогий батьку, придивися до життя свого сина: чи є в нього справжній друг? Чи є в світі жива істота, яка стала для нього безмежно дорогою, в яку він вклав частку своєї душі? Чи стиснулося від болю серце твого сина, коли в друга печаль, горе, нещастя?

* * *

Що ти залишиш у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові - у нього твої очі, твоє волосся, твої рухи... Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти, - адже життя тече не по замкненому колу, а по висхідній стежині, що веде до вершини людської краси... Кожному молодому батькові, який переживає незабутні почуття хвилювання в ті хвилини, коли син робить перший крок по цій стежині, хочеться сказати: залиш, дорогий батьку, в серці сина свого моральне і духовне багатство поколінь, які завоювали свободу і незалежність нашої Батьківщини... Залишмо, дорогі батьки, в серцях наших синів усю красу навколишнього світу, все багатство наших сердець і сердець наших предків.

***

Там де немає мудрості батьківського виховання, любов матері і батька до дітей нівечить дітей. Є багато різновидів цієї безглуздої любові, основні з них - це 1) любов замилування; 2) любов деспотична; 3) любов відкупу.

* * *

Дорогі батьки, пам'ятайте, що народити дитину -для цього великої мудрості не треба. Не треба особливого розуму й для того, щоб задовольняти всі її капризи та примхи. Те, що дитина з'явилася на світ, радіє сонцю і світлу, - не якесь чудо і не якась заслуга дитини. Не перетворюйте дитину на іграшку. Діти люблять гратися, але не люблять, коли ними граються, перетворюючи їх на іграшку.

***

...заповітне бажання кожного батька, кожної матері - щоб дітям хотілося добре вчитися. Чим же пробудити це хотіння, бажання? Воно має своїм джерелом бажання принести матері і батькові радість. А це бажання пробуджується в дитячому серці лише тоді, коли дитина вже пережила, зазнала радощів творення добра для людей... примусити дитину добре вчитися можна, спонукавши її до добрих вчинків для блага людей,- зміцнивши в її серці чутливість до навколишнього світу, виховавши здатність пізнавати душевний світ іншої людини серцем.

***

Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? Давайте частіше ставити самим собі це запитання. Будемо залишати в серцях своїх синів моральні цінності, створені, добуті, вистраждані трудовим народом за його багатовікову історію, за століття боротьби, що утверджує високу гідність Людини.

***

Чим старша дитина, тим ширший світ її особистого життя і тим більше обмежуються рамки прямого втручання батьків. Якщо у дошкільному і в молодшому шкільному віці дитина простодушно розповідає матері і батькові про всі свої «таємниці», то підліток чи юнак вже набагато стриманіший у розкритті свого особистого світу і дуже хворобливо переживає спроби батьків прямо вторгнутися в нього.

Тут потрібен зовсім інший підхід, який ґрунтувався б на зрослій повазі до особистості підлітка, юнака, на визнанні його незаперечних прав. Тоді не буде відчуження між батьками і дітьми як у молодшому, так і в старшому віці.

***

Авторитет батьків залежить від багатьох умов. Однією з таких неодмінних і важливих умов є правильне, уміле використання батьківської влади. Батьківська влада - це не тільки право, а й мистецтво.

***

Сім'я стає могутньою виховною силою, що облагороджує наших дітей лише тоді, коли ви, батьку й мати, бачите високу мету свого життя, живете в ім'я високих ідей, що підносять, звеличують вас в очах ваших дітей.

***

Умійте творити велике, безцінне, духовне багатство подружнього ' життя - взаємну любов - справжню людську любов, любов красиву і благородну, чесну й віддану. Це сонце, що гріє і світить вашим дітям.

***

Умійте берегти й шанувати, звеличувати й удосконалювати людську любов - найтонше й найпримхливіше, найтендітніше й найміцніше, найкрихкіше й наймогутніше, наймудріше й найблагородніше багатство людського духу.

***

Не тільки виховувати, а передусім виховуватись - от що важливо.

* * *

Навчити дорожити життям - це той стовповий корінь моральної поведінки, від якого живляться віти чутливості, сердечності, турботи про людину.

* * *

Дорогим для людини стає те, у що вкладено сили душі. Якщо ви, мати, хочете бути своєму синові, своїй дочці найдорожчою в світі людиною, одухотворіть її прагненням творити радість, щастя для вас же.

***

Що ми залишаємо в серцях своїх дітей - залишаємо своїми ділами й словами, вчинками й почуттями? Чим ми запам'ятовуємося нашим дітям, чим підносимо себе в їхніх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, здатна закарбувати в душах наш образ - образ справжньої людської краси. Ця сила - велике багатство людського духу - любов. Творімо ж це багатство своїм життям. Є воно в наших батьківських серцях - є чим виховувати дітей.

** *

Для люблячих батьків немає нічого дорожчого, як дитина. Це - вічна істина, бо сенс життя людського в тому, щоб повторити себе в новій людині, повтор йти на вищій основі, підняти дітей своїх на вищий ступінь розумового, морального! естетичного розвитку, ніж досягли ми самі, батьки.

** *

Шановні молоді батьки, пам'ятайте, що здоров'я і розумовий розвиток ваших дітей залежить від вас. Пам'ятайте, що створення людини - це не просто біологічний акт. Людина тим і відрізняється від тварини, що вона усвідомлює свою діяльність, включаючи і повторення самої себе в дітях.

***

Забуваємо,ми часом, що жива істота народжена людиною, ще не є людина, людиною її треба зробити; кожна людська істота, як тільки вона навчилася мислити і відчувати, рушає до тієї криниці, яка називається щастям - людським щастям. Кожен прагне щастя, та далеко не кожен трудиться, щоб поглибити цю криницю, відкрити в ній нові джерела.

***

Творення людини - найвище напруження всіх ваших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти - не тільки і не стільки джерело щастя. Діти - це щастя, створене вашою працею. Пам'ятайте це - і ти, юначе, що із завмиранням серця чекаєш години побачення з коханою, і ти, молодий батьку, у кого в колисці вже співає свою віковічну пісню дитина, і ти, посивілий, умудрений радощами і тривогами сімейного життя, батько дітей і дідусь онуків своїх,

* * *

...перевір себе, завтрашній батьку, чи вистачить у тебе моральних сил на цей нелегкий труд - все життя любити свою дружину, все життя творити її красу, красу дітей, повторюючи в них усе найкраще, що є в тебе, перевіряючи самого себе за своїми дітьми, адже діти - це перші наші вихователі.

***

Коли б мене запитали: у чому справжня мудрість вихователя - батька, матері, педагога - я б відповів: в умінні дати дитині щастя. Щастя дитинства - це спокійне вогнище, яке дає тепло і їжу, але вогонь цей може перетворитися і на катастрофічну пожежу. Все залежить від того, як ви керуєте цим вогнем, дорогі батьки. У мудрості бути кочегаром біля цього вогнища - по суті, вся мудрість виховання.

Як творчо розвивати дитину

Чи допомагаєте Ви розвиватися дитині творчо? Якщо Ви дійсно хочете, щоб Ваші діти були талановиті і творчо активні, потрібно докласти до цього немало зусиль. Щоб Ви самі могли пережити, в якому напрямі потрібно працювати, пропонуємо Вам декілька порад.

1. Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно.

2. Сприймайте питання і вислови дитини всерйоз.

3. Надайте дитині кімнату або куточок винятково для її справ.

4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.

5. Не лайте дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом. Проте вимагайте упорядковувати робоче місце після його закінчення.

6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безумовно, таким, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.

7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.

8. Допомагайте їй будувати свої власні плани і ухвалювати рішення.

9. Допомагайте їй покращувати результати своєї роботи.

10. Беріть вашу дитину в поїздки по цікавих місцях.

11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками з різних культурних шарів.

12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, указуючи при цьому на її недоліки.

ДЕСЯТЬ ЗОЛОТИХ ПРАВИЛ ДЛЯ БАТЬКІВ

Поради американського психолога доктора Віктора Кпайна

1.Не марнуйте часу дитини

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2.Формуйте самоповагу

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час вибору друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомлювати, що успіх і майбутній добробут залежать від них самих.

3.Навчіть дитину спілкуватися

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до навколишніх, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4.Пильнуйте, щоб дитина не стала телеманом

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. Телемани швид¬ше реагують, але миттєва реакція, позбавлена осмисленості, не завжди корисна.

5.Виховуйте відповідальність,

порядність.Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має служити добра поведінка батьків.

6.Навчайте дитину шанувати сім'ю

Добрі стосунки, любов і повага до сім'ї, виховують краще за будь-які лекції

7.Подбайте про гарне оточення

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку людини. Тому уважно стежте, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8.Будьте вимогливими

Діти з почуттям власної гідності, високою самооцінкою, вмінням робити щось краще за інших виховуються в сім'ях з високими вимогами, та не будьте занадто жорстокими.

9.Привчайте дитину до праці

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий шлях дитини на успіх. Не слід сильно опікати своїх синів і дочок, нехай вони знають, що шлях до успіху нелегкий і тернистий.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі

Нехай вони все перепробують, нехай навчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше слідкуйте за дітьми.

Десять заповідей для мами і тата першокласника.

- Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька.

- Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м"яко: "який ти у нас великий, ми навіть можемо тобі довіряти мити посуд."

- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

- Не лайте, а тим більше-не ображайте дитини в присутності сторонніх. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з підлітками або з дорослими.

- Постійно говоріть з дитиною. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

- Відповідайте на кожне запитання дитини.

- Постарайтесь хоч іноді дивитися на світ очима дитини.

- Частіше хваліть свою дитину.

- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах.

Коментарi